Вольфганг Дітрих народився 1956 року, в сільській місцевості в родині   підприємниць та юристів, які були вимушено переміщені під час Другої світової війни та остаточно оселилися в Західному Тіролі згодом. Це сімейне походження викликало ранній інтерес до питань соціальної справедливості, прав людини та демократії, включення та відчуження певних груп, окремих осіб, а також до психодинаміки спільнот і культур.

Тому після проходження строкової військової служби автор спочатку вивчав історію та німецьку літературу на факультеті гуманітарних наук Інсбрукського університету. У 1980 році він захистив докторську дисертацію з соціальної та економічної історії.

На юридичному факультеті того ж університету у 1984 році Вольфганг Дітрих здобув ступінь доктора права з особливим інтересом до міжнародного права.

Завдяки своїй роботі над Контадорою (Contadora) – зусиллями миротворчих процесів в Центральній Америці, він зрештою отримав ступінь ад’юнкт-професора політології на кафедрі соціальних наук свого рідного університету в 1990 році.

Протягом усіх цих років, частково навчаючись за кордоном, він відвідував, окрім того, курси додаткових дисциплін. Однак його хвилювали насамперед питання і проблеми прав людини. У цій сфері він зосередився на практичній роботі, що зробило його, серед іншого,речником австрійського відділу організації «Міжнародна амністія» (Amnesty International) у політично надзвичайно цікавий період 1989-1991 років.

Інтерес Дітриха до прав людини привів його до Центральної Америки ще студентом. Завдяки cильним враженням, які він почерпнув там, автор розвинув свою кар’єру як науково орієнтований практик, чи краще сказати, орієнтований на практику вчений. У той час як він поступово перемістився до більшої кількості регіонів Латинської Америки та зон конфліктів на інших континентах, його спочатку юридичний інтерес до прав людини змістився радше до політичних, філософських, психологічних та етнологічних наукових питань.

Всесвітня конференція з прав людини 1993 року у Відні вирішила культурну дискусію про етичний універсалізм проти культурного релятивізму, що тривала тоді, суворо на користь першого. Це змусило Дітриха більше рухатися до тоді ще молодої дисципліни дослідження миру та конфліктів. Так само як і перший власник академічного звання професора з вивчення миру в Європі Адам Керл в Бредфордському університеті, Англія, Дітрих визначив дослідження миру як трансдисципліну, тобто суміш знань і методів давньовідомих предметів, таких як політологія, міжнародне право, (гуманістична) психологія, (постмодерна) філософія, (інтерпретаційна) етнологія, (демократична) педагогіка тощо. Завдяки своїй освіті, підготовці та практичному досвіду в кількох із цих галузей він якнайкраще втілив цей підхід біографічно.

На запрошення Антона Пелінки Вольфганг Дітрих провів свій перший академічний семінар у 1986 році в Інституті політичних наук Університету Інсбрука. Відтоді він чотири десятиліття викладав на різних факультетах незліченних університетів по всьому світу.

З 1995 по 2007 рік він був академічним директором Австрійського інституту Латинської Америки (LAI). Дітрих розробив і науково координував програму Інституту магістра передових досліджень (MAS) з латиноамериканських досліджень відповідно до §27 і 28 Закону про університетське навчання Австрії 1997 року (Universitäts-Studiengesetz 1997).

Паралельно в цей час триває також академічна підготовка та координація серії конференцій “Регіональна інтеграція, міжконтинентальне співробітництво ЄС – Латинська Америка та питання бідності, розвитку та демократії” (REAL 2006) у рамках саміту ЄС – Латинська Америка у Відні під час головування Австрії в ЄС у 2006 році де Дітрих взяв багато зобов’язань працюючи для Австрійського інституту Латинської Америки (LAI) у цей період.

Також у 1995 році він став академічним директором Європейського університету миру (EPU) у Штадтшлайнінгу, Австрія. Він написав навчальний план їхньої програми MAS з миру та конфліктів, знову ж таки відповідно до §27 і 28 Закону про університетське навчання Австрії 1997 року (Universitäts-Studiengesetzes 1997).

Згодом він багато років проводив польові роботи та дослідження в Африці, Південно-Східній Азії, Індії, Латинській Америці та Карибському басейні. Вони в основному фінансувалися нещодавно створеною Австрійською програмою передових досліджень і технологій (APART) Австрійської академії наук.

Дітрих працював постійним запрошеним лектором Магістерської Програми з вивчення міжнародного миру, конфліктів і розвитку в Університеті Жауме І. в Кастельйоні-де-ла-Плана/Іспанія, перш ніж його покликали назад до Інсбрука в 2001 році для заснування Магістерської Програми: Мир, Розвиток, Безпека та Трансформація Міжнародних Конфліктів у цьому університеті, який швидко здобув міжнародну репутацію з точки зору змісту та дидактики протягом двох десятиліть його координації.

Десятиліттями Дітрих був рецензентом, оцінювачем і консультантом державних установ і неурядового сектору. Він брав участь у проектах прикладної мирної та конфліктної роботи та особисто керував деякими з них. З 2014 року він підтримував створення та розвиток післядипломної програми FORMAÇÃO DE AGENTES DE PAZ від Paz & Mente у Флоріанопо/Бразилія. З 2018 року він розробляв навчальні плани для програм вивчення миру в різних університетах Іраку, координованих Іракською асоціацією Аль-Амаль.

Його перші публікації про політичні події в Центральній Америці привернули увагу громадськості, оскільки до появи Інтернету вони надавали систематично опрацьовану інформацію про сферу, яка на той час була маловідомою, але жваво обговорювалася в німецькомовному світі.

Однак найвидатнішими в його величезній творчості, що триває чотири десятиліття, є тексти з дослідження миру, які варіюються від “Заклику до багатьох мирів” у 1990-х роках через трансраціональну філософію миру, починаючи з нового тисячоліття, до пропозиції щодо активності та орієнтованого на хід мовлення миру на кінець карʼєри:

це мириться!

У 2008 році Вольфґанґ Дітрих був призначений керівником кафедри ЮНЕСКО з досліджень миру в Університеті Інсбрука. Він обіймав цю посаду та, разом з нею, високу ступінь відповідальності та вимогливої роботи протягом 15 років. Однак Дітрих завжди із особливою честю відзначав свою чудову команду в так званій Інсбрукській школі вивчення миру.

У тому ж ключі його підвищення до звання почесного професора рідного університету в 2015 році було найвищою нагородою та визнанням, які він міг отримати. Тодішній ректор Тільман Марк високо оцінив довгострокові зусилля Дітриха в дослідженні миру та дослідженнях світу в Інсбруці.

Дійсно, у 2017 році під його керівництвом було створено Відділ вивчення проблем миру та конфліктів , а у 2018 році — Центр досліджень миру та конфліктів – INNPEACE, яким він керував разом із Хозефіною Ечаваррією, допоки обидвоє не залишили університет.

У 2015 році Асоціація альпійських держав, (ARGE Alp) висунула та назвала Вольфганга Дітриха послом миру в Альпах.

Він був у списку 211 особистостей, номінованих на Нобелівську премію миру 2020 року.

Вольфганг Дітрих пішов на пенсію та відійшов від громадського життя.